США сплачували "повітряні" рахунки у 2004-2007 роках

28.07.2010, 12:33

За висновками внутрішнього аудиту в американському Міноборони, ніхто не може сказати, на що конкретно витрачено 8,7 із 9,1 мільярдів доларів з Фонду продажу іракської нафти. Йдеться про проміжок часу між 2004 і 2007 роками, коли фондом розпоряджалися Сполучені Штати. Кошти з фонду мали бути використані на відбудову Іраку.

Ревізори встановили відсутність банківських рахунків, які мали бути створені для контролю витрат. Вони також сконстатували, що у випадку 2,7 мільярдів доларів взагалі немає документації про те, на що гроші пішли.

Аудитори нікому не інкримінують шахрайство, але стверджують, що відсутність банківських рахунків, на яких мали зберігатися кошти, могла призвести до їх нецільового використання.

Керівництво Пентагону пообіцяло провести перегляд системи бухгалтерського обліку.

Зараз у фонді зберігається 34 мільярди доларів. В принципі ці кошти у 2007 році мали перейти у володіння іракського уряду, але фактичний контроль над ними далі здійснюють США.

Євроатлантика.info, за матеріалом Голос Америки

Версія для друку

Коментарі:

Коментувати

Обов'язкові поля відмічені *.

Інші новини

Періодика

Атомна енергетика? Хм, можливо

Меркель порається із найапетитнішим "енергетичним" рецептом для м'ясоїдних і травоїдних
Земля – планета Google

Штучний розум, який зроблено з нас
Про небезпеку прояву Realpolitik

Посол Франції: розвиток України для Європи має таке ж значення, як і розвиток РФ
Східна політика: поради президентові Коморовському

26.08.2010 - Не полишати Україну

Варто прочитати

"Доктрина Обами": від передвиборних гасел до реалізму

Особисто Обама поки що не виявив своєї позиції щодо нових незалежних держав так званого пострадянського простору. Це відноситься і до такої складної проблеми, як форми американського реагування на ймовірне відтворення грузинського сценарію 2008 року. Разом з тим, в адміністрації США більш-менш чітко простежується сутнісне розуміння первинності українського вектора не тільки у стабілізації чи дестабілізації американо-російських відносин, але й у контексті збереження миру на євразійських просторах.
Джеймс ШЕРР: Янукович і його команда відчинили двері... які буде дуже важко зачинити

Харківські домовленості й угоди, істотно змінюють курс, якого дотримувалася Україна з 1991-го року. Багатовекторна політика Кучми мала на меті урівноважити хороші відносини з Росією та твердий, послідовний курс на входження України до загальної Євроатлантичної системи. Янукович уже поступився багатьма основними здобутками, яких досягли три його попередники. Україна також відмовилася від основних карт, які давали їй змогу опиратися тиску з боку Росії. Як наслідок, сьогодні ми бачимо, що подальший тиск з боку Росії неминучий.
Про європейську безпеку на євроатлантичному просторі з євразійським інтер’єром

Країнам, у яких уявлення про «стабільність» не виходить за межі «суверенної демократії», потрібна специфічна безпека — насамперед безпека від зовнішнього втручання у процес розбудови такої «демократії». Київ може бути або столицею нормальної європейської демократичної держави, або сателітом Росії, якого вона начебто представлятиме у різноманітних «вісімках» та «двадцятках», чиї лідери неодноразово чули «братерські» пасажі про країну, котра і країною, власне, не є, і газ «тирить», почують ще не раз.
Бита карта

Внаслідок розіграшу «угорської карти» не потрапила до парламенту Партія угорської коаліції. На думку багатьох словаків, це позитивна зміна, бо у дуеті зі словацькими націоналістами вона створювала напруження між громадянами різного етнічного походження. Частина словацьких угорців змінила свій вибір на «Міст – Híd», основним слоганом якої є словацько-угорське порозуміння. Це нова партія, заснована колишніми членами Партії угорської коаліції на принципі міжетнічності.
Президентські вибори у Польщі: велика невідомість

Шефи окремих центрів соціологічних досліджень пояснюють, що помилкові зондування є результатом нетипової кампанії, емоційного голосування, а також специфічної поведінки електорату Качинського, який публічно не декларує своїх преференцій. Проте ця ситуація підірвала довіру до результатів досліджень громадської думки, які публікуються, і частина газет вирішила, що перед другим туром вони не публікуватимуть жодних результатів досліджень, що стосуються виборчих преференцій.